Бібліотека ВСЕІ ВМУРОЛ Україна

А.Я.Черняк

Бібліотекознавство — це наукова дисципліна документно-комунікаційного циклу, яка теоретично відтворює бібліотеку як наукове поняття й об'єкт реальності у всіх її зв'язках і опосередкуваннях.

Ця наукова дисципліна вивчає цілі, принципи, зміст, систему й форми суспільного користування друкованими виробами, а також теорію, історію, методологію, технологію, методику й організацію бібліотечної справи.

Бібліотекознавство класифікується залежно від вибраних дослідником підстав розподілу й підрозділяється на загальне й особливе.

Загальне бібліотекознавство — поділ бібліотекознавства, змістом якого є загальнотеоретичні, історичні й організаційні проблеми бібліотечної діяльності, а також вивчення об'єкта й предмета бібліотекознавства, його структури, термінології, місця в системі наук, зв'язків із суміжними й суміжними науковими дисциплінами, закономірностей бібліотечної діяльності, її принципів і концепцій, методології й методики бібліотечних досліджень, історії бібліотекознавчої думки.

Особливе бібліотекознавство досліджує різні специфічні аспекти бібліотечної діяльності.

Приватне бібліотекознавство — комплекс розділів бібліотекознавства, зміст яких становлять вчення про різні частини бібліотеки як системи — бібліотечний фонд, бібліотечний каталог, контингент користувачів бібліотеки, матеріально-технічна база бібліотеки й т.д.

Завдання бібліотекознавства — розвиток теорії бібліотечної справи, аналіз його закономірностей як соціального явища, пов'язаного з використанням бібліотек у допомогу соціальному, економічному, культурному процесу.

Мета бібліотекознавства — оптимізація соціального використання інформації у вигляді публікацій, через бібліотечну справу.

Функції бібліотекознавства:

1. Наукові функції:
   
   • Пізнавальна
   • пояснювальна
   • прогнозуюча
   • систематизуюча
2. Соціальні функції:
   
   • Культурно-виховна (вираження загальної властивості науки як діючого фактору розвитку всієї людської культури, науковго світогляду, суспільної свідомості)
   • Функція продуктивної сили (Є важливою умовою розвитку бібліотечної справи, відіграє роль однієї з опосередкованих сил його прогресу, висуває й впроваджує в практику нові, перспективні ідеї, що сприяють підвищенню ефективності і якості бібліотечного обслуговування населення)
   • Функція соціальної сили (Бібліотекознавство створює явні й латентні передумови зміни суспільства, його культури, причому ці зміни носять прогресивний характер. Величезну соціальну роль відіграє ідея інформатизації суспільства, першоджерелом якої повинне вважатися бібліотекознавство)

Всі вони пов'язані з тим, що наукові знання й методи бібліотекознавства використовуються при вирішенні проблем, що виникають у процесі суспільного використання інформації.

Складові частини бібліотекознавства:

1. Наукові закони
2. Наукові принципи
3. Наукові теорії
4. Методи дослідження
5. Понятійний апарат
6. Гіпотези
7. Факти, дані спостережень і досвідів

Джерела бібліотекознавства — науки про бібліотечну справу, сутність якої дотепер залишається дискусійною, сходить із глибокої стародавності. Будучи типовим науковим феноменом, бібліотекознавство в той же час характеризується власним генезисом і розвитком. Їхнє вивчення вимагає історичного підходу, що дозволить простежити виникнення й основні етапи формування бібліотекознавства, рух теоретичної думки від пропозицій і здогадів до наукового знання, побачити перспективні напрямки його розвитку. Історія розвитку бібліотекознавства у світовому масштабі поки вивчена недостатньо. За рубежем цей аспект бібліотекознавства не перебуває в центрі уваги.

У своєму розвитку бібліотекознавство підрозділяється на два основних етапи:

1. Донаучний (із середини II тисячоріччя до н.е. до кінця XVIII в.), позначений визначенням «бібліотекознавча думка»
2. Науковий (з початку XIX в. дотепер), певний як становлення й розвиток бібліотекознавства як науки й навчальної дисципліни.

На думку Н.С. Карташова й В.В. Скворцова історія бібліотекознавства підрозділяється на два етапи:

1. Передісторія бібліотекознавства:
   
   • Бібліотекознавча думка стародавності
   • Бібліотекознавча думка середньовіччя
2. Становлення й розвиток бібліотекознавства як науки й навчальної дисципліни:
   
   • Період єдиного світового буржуазного бібліотекознавства (XIX в.)
   • Період біфуркації — поділу бібліотекознавства на соціалістичне й буржуазне (XX в.)
   • Період дебіфуркації — прогнозований період розвитку бібліотекознавства як єдиної науки на методологічній основі загальнолюдських цінностей (XXI в.)

Одним із проблемних питань бібліотекознавства є визначення об'єкта й предмета бібліотечної науки. З XIX в. почалася розробка цих визначень. До 70-х років XX в. об'єкт і предмет бібліотекознавства не різнилися: Об'єкт бібліотекознавства - бібліотечна справа. Лише в 1976 році було запропоновано (А.Я. Черняком) розвести поняття об'єкта й предмета бібліотекознавства, що стало наступним кроком у самопізнанні бібліотекознавства. В останні роки у зв'язку із широким поширенням у науці системного підходу про бібліотеку стали говорити як системному об'єкті бібліотекознавства, що складає з ряду взаємозалежних і взаємообумовлених елементів.

Бібліотечна справа - одна з форм людської діяльності.

Три основнихих тридцятилітні елемента:

1. Предмет праці (публікація)
2. Суб'єкт праці (читач, споживач)
3. Посередник праці (бібліотекар)

Бібліотека в системі суспільних відносин є важливим і невід'ємним елементом комунікативної системи «книга (інформація у вигляді публікації) -бібліотекар-читач (споживач)». У цій системі бібліотекар стає організатором взаємин книги й читача, що відповідає соціальній ролі бібліотеки як ідеологічної, культурно-просвітньої й науково-інформаційної установи. Таким чином, об'єкт бібліотекознавства це комунікативна система « книга-бібліотекар-читач». Предмет - виявлення й дослідження закономірностей, принципів формування, розвитку, функціонування бібліотечної системи, взаємодії бібліотек у різних аспектах. Предметом бібліотекознавства є забезпечуване бібліотекарем масове по масштабах явища, індивідуальне за формою реалізації взаємодія читачів з інформацією у вигляді публікацій. У центрі предмета бібліотекознавства перебуває взаємодія читачів з інформацією, зафіксованої у вигляді публікацій. Взаємодія організується, забезпечується всім необхідним для того, щоб воно ефективно здійснювалося, бібліотекарем.